Česká centra, Czech Centres

Česká centra / Czech centres - logo

Програма

10 черв. 2016 19:00 - 11 черв. 2016 19:00

Прем'єра п'єси "Санація" Вацлава Гавела в Україні

З нагоди 80-ї річниці народження чеського політика та драматурга Вацлава Гавела у Києві організують низку подій. Одним з заходів є українська прем’єра п’єси Гавела «Санація». Виставу гратимуть 10 червня у Києві у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка.

Дія п’єси «Санація» (1987) відбувається у старовинному замку, де працює і тут же проживає група архітекторів, які розробляють проект перепланування старої частини міста, з метою вдосконалення побутових умов мешканців згідно комфорту та сучасних технологій.  Але це лише поверховий шар твору. Як і більшість п’єс В. Гавела, ситуації та події, в які потрапляють персонажі, часом нагадують абсурдність Кафки, а часом переносять нас в атмосферу героїв Чехова. 
Головний парадокс п’єси в тому, що люди, які впорядковують життя інших, не можуть навести лад у власному житті і в своїх душах. Поступово від сцени до сцени рефлексії героїв стають відвертішими, проблеми людського існування виходять на перший план: з вічним пошуком сенсу буття і з надіями, ідеалами, що розбиваються вщент.  Із одкровеннями та сплесками відчаю від розуміння, що життя пройшло намарно. Від розуміння, що творчість в ім’я людей лише ілюзія, яка залежить від законів зовнішнього світу, що існує за межами замку.  Кожен новий візитер з новою силою нівечить власне «я» героїв. 
З цього замкненого кола немає виходу. Тут любов замінена сурогатом ад’юльтеру, а правда, щирість і відвертість можуть бути висловлені лише у нічній хмільній темряві. Потім… вранішнє похмілля та очікування нових директив від нового керівництва, як жити далі.

 

Вацлав Гавел (1936-2011)  - чеський письменник, драматург, дисидент, правозахисник, державний діяч, останній Президент Чехословаччини (1989-1992), та перший Президент Чехії (1993-2003), один із засновників Громадянського форуму.

 


Режисер Бржетіслав Рихлік (Чехія)

 - кіно- і театральний режисер, актор, викладає в Академії музичних мистецтв імені Яначека в Брно

Народився 1958 року. Закінчив гімназію в Стражніце, навчався на технічному факультеті, працював на птахофермі по вирощуванню качок, робітником сцени, суфлером, асистентом режисера. Як актор дебютував в обласних театрах (Злін, Угерске Градіште, Мост), у 1982–1996 роках був актором і режисером у легендарному авангардному «ГаТеатрі». Зіграв низку головних ролей у постановках Арношта Ґольдфлама та Сватоплука Вали, був учасником культових авторських проектів чеських альтернативних театрів («Дороги», «Сабіна», «Вероніка»).

З «ГаТеатром» брав участь у міжнародних театральних фестивалях у Польщі, Німеччині, Австрії, Італії, Франції, Швейцарії. Упродовж півроку грав із частиною трупи в павільйоні Британської Колумбії на «Експо 86» у Ванкувері. На Фестивалі театру одного актора в Хебі 1987 року отримав премію Чеського літературного фонду за монодраму «Сьогодні востаннє» (сценарій у співавторстві з Пржемиселом Рутом). Грав у чехословацьких фільмах і телевізійних виставах.

Як режисер працює в чеських і словацьких театрах. З-поміж найновіших постановок було високо оцінено низку його робіт: переробку трагедії «Пані зрадниця» (2009, Національний театр у Брно), п’єсу Карела Штайґервальда «Грай комедію» (2011, театр «Гуска на мотузці»), його власну драматичну версію «Року в селі» (2011, Південночеський театр у місті Ческе Будєйовіце; нагорода «Чеський театр 2012» — друге місце за оцінками професійного журі в категорії «Вистава року» й переможець за глядацькими анкетами). У Словацькому театрі в місті Угерске Градіште був режисером світової прем’єри п’єси Карела Штайґервальда «Ціна ляпаса, або Ґоттвальдові черевики» (червень 2014-го, названо театральною подією року). 2016 року режисирував у Театрі Болека Полівки в Брно психологічний фарс Ладіслава Смочека «Дивний день доктора Звонека Буркого», у Східночеському театрі в Пардубіце — поетичну драму Йозефа Топола «Кінець мʼясопусту».

У 1997–2000 роках працював також драматургом на Чеському телебаченні. Зняв понад триста документальних фільмів, отримав кілька чеських і міжнародних (Москва, Краків, Варшава) нагород. Був продюсером і режисером телециклу «Феномен андеграунд» із 40 частин. У 1992–2003 роках був автором десятків випусків циклу «Антикварна крамниця Бржетіслава Рихліка» для Чеського радіо, у яких розповідав про забуті, роками замовчувані постаті чеської культури, некомерційні проекти, порушував непопулярні суспільні теми. Отримав премію «Журналістська перепілка» 1993 року, через рік став одним із переможців «Європейського фейлетону». У видавництві «Петров» видав книжку фейлетонів і есе «Кінець гарб» (2001).

Живе в Брно та в Яворніку-над-Велічкою в Білих Карпатах. У Брно нині співпрацює з театром «Гуска на мотузці», викладає в Майстерні режисури та драматургії Академії музичних мистецтв імені Яначека. Дружина Моніка — продюсерка, сценаристка й режисерка. Двоє доньок: Аполена, режисерка й публіцистка, і Юліана, студентка кіношколи. Двоє онучок: Рене й Елеонора

 

 


Перекладач — Юрій Винничук

Український журналіст, письменник, редактор. Народився 1952 року. Закінчив Прикарпатський університет імені Василя Стефаника. Головний редактор газети «Post-Поступ». Автор збірок малої прози, повістей, романів, краєзнавчих книжок («Танго смерті», «Таємниці львівської кави» тощо). Лауреат премії «Книга року Бі-Бі-Сі» 2005 й 2012 років.

 

 Сценічна редакція Ірини Забіяки

 

художник-постановник – Мартін Черни (Чехія)

Вивчав сценографію у Празькій академії перформативних мистецтв. Плідно співпрацював з режисером Іваном Раймонтом у театрах Ярославля, Градець Кралове, Брна та Праги, зокрема, над виставами «Король Лір» та «Короліан» В. Шекспіра, «Дон Жуан» Мольєра. Автор художнього оформлення низки музичних вистав. Із сезону 2013/2014 років став художнім керівником Національних театральних майстерень.

художники з костюмів – Маркета Сладечкова-Ослзла (Чехія)

Вивчала сценографію в Академії музики та перформативних мистецтв ім. Леоша Янечека у Брно. Працювала на Чеському телебаченні. Працювала у багатьох чеських та словацьких театрах. Плідно співпрацювала з режисером Мартіном Тихим, разом з яким, зокрема, 2005 року створила сценографію та костюми для постановки «Арабської ночі». За цю роботу була номінована на престижну Премію Альфреда Радока. З Бржетіславом Рихліком співпрацює з 2009 року. Цікавиться також просторовим дизаном, зокрема, 2014 року створила чеську експозицію на Франкфуртській міжнародній книжковій ярмарці.

художники з костюмів – та Катерина Маркуш

оригінальна музика композитора Матєя Кроупи (Чехія)

Вивчав композицію у Празькій академії перформативних мистецтв. У 2000-х роках активно співпрацював з різними музичними гуртами, хорами та оркестрами (зокрема, Симфонічним оркестром Чеського радіо та оперним оркестром Національного театру). З 1990-х років почав працювати як театральний композитор, співпрацював з Зденькем Бартошем, Ярославою Шіктанцовою, Шімонем Домінікем та багатьома іншими. Пише також музику для радіо і телебачення.

записав оркестр театру під орудою Володимира Гданського

 

художник по світлу – Євген Головін

 

асистент режисера – Діана Ковтуненко

 

звукорежисери – Олег Чорний, Павло Наталушко

 


 

Дійові особи та виконавці:

 

  • Зденєк Бергман, головний проектант – Олександр Логінов
  • Луїза, архітекторка – засл. арт. України Оксана Батько, засл. арт. України Наталія Ярошенко
  • Альберт,  архітектор – Дмитро Ступка, Олег Терновий
  • Кузьма Плеханов, архітектор – нар. арт. України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Петро Панчук
  • Ульч, архітектор – Олексій Зубков, Вадим Полікарпов
  • Мацуркова, архітекторка – Віра Зінєвіч
  • Рената, секретарка – Анастасія Добриніна, Світлана Косолапова
  • Секретар – засл. арт. України Тарас Жирко
  • Перший та Другий Інспектор – Юрій Ребрик
  • Перший делегат – засл. арт. України Олександр Форманчук, Павло Піскун
  • Другий делегат – нар. арт. України Василь Мазур, нар. арт. України Євген Шах
  • Перша жінка – Вікторія Васалатій
  • Друга жінка – Наталія Перчевська

 

 


П’єсу «Санація» Вацлав Гавел написав за три роки до Оксамитової революції 1989 року, що врятувала Чехословаччину від перетворення на один великий житловий масив із панельних будинків. Звісно, йдеться не про архітектуру, яку тут, зрештою, за сорок років колективного мислення й ухвалення рішень вдалося витіснити так, аж вигляд наших міст і сіл став останнім, що непокоїло оточених колючим дротом громадян.

Санація — неприємний термін. Ним означували, зокрема, руйнування історичних частин міст задля зведення натомість стандартизованих бетонних коробок. Соціалістичних гетто, де найгіршим було не уніфіковане планування квартир, а категорична вимога єдності поглядів від архітекторів осяйного майбутнього. Парадоксально, як тодішня влада боялася плюралізму поглядів, хоча сама пропагувала філософські ідеї, згідно з якими правда — відносне поняття. Коли комусь не подобалося нове життя серед герметичних паралелепіпедів, де мала вирости нова людина, то, висловивши іншу думку, він вступав у конфлікт, як казав Мілан Кундера, із власниками ключів від усіх входів, комор і квартир.

У житловому масиві миру в усьому світі й братської допомоги немає місця для такої людини. Комуністична таємна поліція почуттям гумору аж ніяк не відзначалася — їй було не до жартів, а надто коли людина потрапляла в їхні пазурі. Повагу до себе вона будувала на страху, який поширювала. Хоча водночас то була установа з численними комічними елементами — готовий матеріал для драм абсурду, просто-таки на тарілочці. Трагікомічною є ідея таємної поліції колишньої Чехословаччини: тих, кому тут не подобається, хто не має прихильності до нашого спільного житлового масиву, треба вивезти на Захід за спеціальною туристичною програмою.

Тобто — у вигаданому світі агентів поліції — на звалище, де панує неприборкана стихія. Так зародилася таємна операція Служби державної безпеки під назвою «Санація», що мала на меті вивезти дисидентів із Чехословаччини. Держава, яка боялася, що після відкриття кордонів усі її громадяни назавтра ж будуть у Відні, раптом виявляє, що не дає собі ради з купкою опонентів режиму. Правителі з необмеженою владою усвідомили, якою небезпечною може бути правда, коли вона не ховається за тисячами однакових квартирних приміщень, дитячих садочків і шкіл.

Незадовго до смерті Вацлав Гавел зізнався, що п’єсу «Санація» пам’ятає найменше, тому що написав її за кілька днів до Оксамитової революції, і подальші події цілковито позбавили його змоги присвятити себе зосередженій праці над драматургією. До написання п’єс він повернувся вже в останні роки життя. «Санація» — це твір, що запобіг остаточній санації Чехословаччини й перебудові залишків нормального світу на світ ненормальний. Драматург самовіддано прийняв невдячні повноваження президента в ненормальні, хоч і неймовірно натхненні та сповнені пригод місяці й роки.

У період між двома найстрашнішими війнами празький письменник Франц Кафка написав роман «Замок». Землемір К. намагається дістатися замку, метафоричного центру бюрократії, однак безрезультатно. У «Санації» Вацлава Гавела, написаній понад шістдесят років по тому, герой уже в замку, в центрі подій, серед проектантів і бюрократів. Можливо, Кафка здивувався би, яким жертовним може здаватися зло в мантії стомленого соцреалізму кінця вісімдесятих років. Якою трагікомічною насправді є бюрократія, коли намагається реалізувати свій найвищий ідеал — колективне мислення. «Замок» Кафки і «Санація» Гавела геніально зображують наш розвиток у двадцятому столітті: від передбачення загрози до непрямих доказів падіння самого зла. Через три роки після написання «Санації» Гавел перетворюється з драматурга на президента вільної Чехословаччини.

Країни, яка по стількох роках може сама обирати свій шлях. Настав кінець проектам панельних будинків і житлових масивів, та насамперед — кінець пригніченню людської свободи. Було б наївним вважати, ніби сама лише символіка здатна щось змінити. Але все-таки я знаю, що постановка «Санації» в Києві, тут і зараз — це не просто так. Я впевнена, що Вацлав Гавел, якому цьогоріч виповнилося б вісімдесят років, хотів би бути з нами цієї миті. Зовсім не тому, що в прекрасному Національному театрі імені Івана Франка представляють його виставу. Він хотів би бути тут, тому що вірив би в справедливість боротьби, яку веде український народ. Час від часу в Чехії лунає думка, мовляв, славнозвісне Гавелове гасло 1989 року було ідеалістичним. Можливо — я не історик і судити не можу. Але я знаю напевно, що ця магічна формула стовідсотково дієва: «Правда й любов мають перемогти брехню й ненависть».

Луція Ржегоржікова, директорка Чеського центру в Києві

 


Адреса: Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, Камерна сцена імені Сергія Данченка, м.Київ, пл.Івана Франка,3

 

Покази:

 

 


 

 

Місце проведення:

у Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка

Дата:

Від: 10 черв. 2016 19:00
До: 11 черв. 2016 19:00

Організатор:

Чеський центр

Майбутні події

Видання книги Вацлава Гавела "Сила безсилих"

1 січ. 2017 - 31 груд. 2017

Чеський центр у Києві у співпраці з Dragon Capital засновул видавництво "Чеська бібліотека", яке презентує для...

Викладання чеської мови носіями

16 січ. 2017 - 30 груд. 2017

Чеський центр запроваджує викладання носіями мови в Києві, Львові, Харкові, Днiпрi, Вінницi, Івано-Франківську...

Поїздка двох музейних фахівців з України по містах в Чехії

13 серп. 2017 - 1 вер. 2017

В рамках проекту, який підтримується платформою EUNIC cluster Ukraine, Чеський Центр в Україні відправляє до Чеської...

Маленькі українські віртуози в Чехії

20 серп. 2017 - 27 серп. 2017

Переможницi у Харківському музичному конкурсі «Музична майстерня» Латкіна Марія та Поліна Войциховська...

Чеські фільми на Koktebel Jazz Festival

24 серп. 2017 - 27 серп. 2017

В рамках Koktebel Jazz Festival та за підтримки Чеського культурного центру пройде серія показів чеських фільмів.

Чеський дизайн на Ukrainian Fashion Week

4 вер. 2017 - 10 вер. 2017

Чеський центр у Києві та Ukrainian Fashion Week запрошують на виставку чеського дизайну, що відбудеться у рамках Тижня...

Всі події


Нагадування про акцію
Ця подія не може бути відкликанa, оскільки вже почалася