Česká centra, Czech Centres

Česká centra / Czech centres - logo

Програма

8 лют. 2002 00:00 - 21 лют. 2002 00:00

Лабіринт

Виставка сучасної чеської графіки. Чеська колекція з ІІ міжнародного тріенале графічного мистецтва.

лабіринт

У порівнянні з іншими міфами міф про лабіринт вже вийшов за межі казковості і став щоденним поняттям для позначення складних і заплутаних ситуацій у нашому житті. Хоча виникнення поняття лабіринту і пов’язане із античним міфом про Мінотавра, його існування “візуально підтверджено” у вигляді “знаку”, якогось “логотипу”, що з давніх-давен з’являвся у різних місцях планети, спокушаючи нашу уяву до створення фантастичних здогадок про послання давніх цивілізацій.

Якщо міф про Дедала традиційно інтерпретується, як притча про виникнення мистецтва, танцю, античної трагікомедії та людської майстерності взагалі (Дедал - архітектор, конструктор, хореограф, скульптор), то образ самого лабіринту з ув’язненим у його загадкових надрах Мінотавром (людиною, твариною, богом) став метафорою людської долі, пошуку безсмертя та відповіді на вічні питання життя.

Історично лабіринт (за загальним визначенням комбінація спіралі та сплетіння) пережив зміни форми (лабіринт археологічний, критський, середньовічний, бароко, лабіринт сучасний), змінювалася й інтерпретація його змісту (міф античний, міф єгипетський, середньовічний). У 20 ст. лабіринт став ключовою притчею для існування філософії екзистенціалізму, символом сповненого протиріч людського існування, загубленої ідентичності, наріжним каменем літератури та мистецтва і, здається, що наприкінці другого тисячоліття лабіринт знову відкривається у трагічному поєднанні суспільних та природних катаклізмів. Проте існує ще одна “утопічна перспектива”, що досліджує лабіринт із точки зору цифрової “метафізики” внутрішніх математичних закономірностей та їхніх аналогій із музикою, природними науками, ба навіть основними структурами людського мислення. При цьому для творчості дуже важливо, що змістова багатоплановість лабіринту пропонує проекцію індивідуального досвіду на тлі колективного архетипу, що дає можливість об’єднати закономірності життя із універсальним космічним порядком на різних ступенях індивідуального, конкретного, необмеженого та загального.

Можна навіть сказати, що кожний справжній мистецький витвір стає “лабіринтним” у тій мірі, у якій йому вдається передати цю внутрішню змістову полярність протилежностей відповідною мовою формальних та виразових засобів. Почуття “лабіринтності” обумовлюється не лише індивідуальним менталітетом творця, але й історичним досвідом усього колективу. Тому сприйняття лабіринту в країнах із античною традицією може значно відрізнятися від його сприйняття у країнах із “варварським” минулим і особливим відношенням до природи.

Більшості творам, представленим на цій виставці, непритаманна безпосередня інспірація лабіринтом чи його атрибутами. Йдеться про приховану “лабіринтність”, глибоке коріння якої сягає власне чеських традицій ліризму, гротескності, психологічності, північної експресивності та латинського порядку, фантасмагоричних та раціональних принципів, що були завжди притаманні чеському мистецтву, починаючи від середньовіччя аж до сучасності.

Ці принципи знайшли своє втілення і у чеській графіці. Чеська школа графіки стала відома у світі, передовсім, у зв’язку із чеською імагінативною графікою, яка у 70-80-х роках розвинулася до автентичної фігуральної притчі, пов’язаної із власне чеськими традиціями сюрреалізму, символізму та середньовічної фантастики. Головними сюжетами стали втрата здатності до спілкування та ідентичності, відчуття самотності, викорінення, вигнання.....що відображали задушливу атмосферу т. зв. політичної нормалізації 70-х років та ототожнювалися із анонімністю та безвихіддю лабіринту у романах Кафки чи Мусіла.

Основні принципи мистецького світогляду, сформульовані Й. Андерле на зламі 60-70-х років, надихнули середнє покоління митців, для яких головною темою став “лабіринт часу”. Яскраві приклади цього – у міфологізуючі парафрази Й. Кавана, у гротескний світ проклятих поетів К. Демала, маніристичні “Вавілони” Я. Соучека. “Біженці” Дж. Янічека відображають ще одну характерну тему - тему вигнанців та позбавлених спадщини, звертаючись до образу “найбільшого чеського вигнанця” із “Лабіринту та раю серця” Я. А. Коменського.

“Лабіринти” маніристичних перспектив випуклих дзеркал мають свого прямого послідовника у бласфермічних метаморфозах конкретних людських облич О. Кулганека. Бравурними замальовками виділяється і безмежна низка рухомих інтимних фрагментів жіночого тіла у Л. Кукліка.

Про приналежність до фантастики Арчімболдо заявляють у своїй програмі Є. та Я. Шванкмаєри – визначні представники сучасної чеської школи сюрреалізму. Якщо простір садових лабіринтів Я. Шванкмаєра є холодним відображенням віртуальної реальності, то “забуті” камінні пейзажі Ц. Стегліка є конкретною згадкою про дитинство, а лісові фантоми І. Ломової постмодерністською ремінісценцією казки.

Структури П. Гінка, Д. Смутного, Р. Франти та Й. Корнатовського є прикладом актуального повернення до феномену природи як безмежної множини природних елементів – образної метафори мікро і макрокосмосу, який безперервно оновлюється та переплітається.

Простір як ментальний лабіринт із “рухомим” – а для лабіринту примарним – розміром, зробився основною вихідною точкою для більшої частини творів цієї виставки. Показовими у цьому випадку є психосоматичні роботи “Лівою та правою рукою” Д. Хатерного, з одного боку, та прозорі просторові конструкції З. Кучери, з другого.

Простір, лабіринт, пастка без можливості втечі є лейтмотивом гравюр на дереві належить у чеській графіці символічним і спірітуальним цінностям світла (кольрові дисперсії З. Яначека). Світло є суттєвою “містичною” матерією міфологізованих лабіринтів Н. Синецької та по-платонівському гармонізованого космосу Я. Краліка. У дуалізмі світла і темряви міститься етичне розуміння лабіринту як колізії принципів життя і смерті. Саме так інтерпретують лабіринт чорно-білі знакові структури В. Катасової і геометрично конструйовані структури Л. Пршібіла. Світло доповнює і архаїчну поетику “історій” М. Вовсової. Краєвиди у сутінках А. Кучерової належать у чеському мистецтві до найбільш навіюваних та своєрідних розумінь лабіринту, в яких образ природи відображає порядок світла і стає невід’ємною частиною таємничого космосу життя.

Місце проведення:

I. Franka, 24A
01030 Kyjev
Ukraine

Дата:

Від: 8 лют. 2002 00:00
До: 21 лют. 2002 00:00

Організатор:

Чеський центр

Майбутні події

Видання книги Вацлава Гавела "Сила безсилих"

1 січ. 2017 - 31 груд. 2017

Чеський центр у Києві у співпраці з Dragon Capital засновул видавництво "Чеська бібліотека", яке презентує для...

Викладання чеської мови носіями

16 січ. 2017 - 30 груд. 2017

Чеський центр запроваджує викладання носіями мови в Києві, Львові, Харкові, Днiпрi, Вінницi, Івано-Франківську...

Зниклий світ Підкарпатської Русі на фотографіях Рудольфа Гульки

21 вер. 2017 - 30 лист. 2017

В Києві покажуть виставу"Зниклий світ Підкарпатської Русі на фотографіях Рудольфа Гульки" .

Kонсультації для бажаючих навчатись у Чехії

25 вер. 2017 - 30 лист. 2017

Консультації представника Інституту мовної та професійної підготовки при Карловому університеті для усіх...

Вечір сучасних чеських авторів в Івано-Франківську

27 жовт. 2017

Виступають: Шімон Лейтгеб, Томаш Чада, Томаш Тлапа, Маріе Ферина.

Всі події


Нагадування про акцію
Ця подія не може бути відкликанa, оскільки вже почалася