Česká centra, Czech Centres

Česká centra / Czech centres - logo

Переваги безвиході, або не дайте карантину витекти крізь пальці

Всі новини

Переваги безвиході, або не дайте карантину витекти крізь пальці

Актуальна стаття чеського автора та економіста Томаша Седлачека для Hospodářské noviny.



Томаш Седлачек/Tomáš Sedláček (1977)
-автор бестселера «Економіка добра і зла»
(Томаш Седлачек ; пер. з чес. Тетяни Окопної. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2017. — 520 с. — ISBN 978-617-679-244-4)


 

«Чхала я на статтю, не писатиму, це ж апокаліпсис!», – сказала мені вчора подруга. Зараз четвергове пообіддя, але я вже відчуваю, як місто стихло, і це завмирання, майже за Коменським, добре лише для бидла (у значенні великої рогатої худоби).

Неймовірно, але за помахом магічної палички ціле суспільство мирно перейде до постапокаліптичного існування, перемкнеться на енергозберігальний режим. А величезні наслідки для економіки ілюструє кожна така ненаписана стаття, і не дивно, що сталося це за нашого життя, якщо взагалі колись мала трапитися така глобальна зупинка.

Отож, використаймо ситуацію, з якою нічого не вдієш. Особисто я нарешті збираюся подивитися на ви(зне)люднілу Староміську площу, бути туристом без туристів у рідному місті та прогулятися Королівським шляхом. А на останок іще зазирну на «Вацлавак», Вацлавську площу. Я хочу побачити зачинену вечірню Прагу, без всюдисущих дзюркотливих гОспод-пивних і рекламного гуркоту театрів, без приманки попкорну з кіно. Світ згорнеться до якогось найнеобхіднішого мінімуму. І так, я зі смаком пройдуся Карловим мостом.

Есенція якості

Подивімося на все з позитивного боку. Світ влаштував собі шабат. Міста заспокояться. Людина сповільниться і повернеться знову до своєї шкіри, до власних людських розмірів. Трохи згодом, цілком можливо, нам стане сумно без туристів і ми дізнаємося, що місто без них дуже пусте. Звісно, з часом проблема загрози і припинення авіасполучення з Китаєм вирішиться. І, може, за кілька тижнів самоостракізму ми оцінимо глобалізацію, яку до того сприймали так автоматично, що навіть забули про неї.

І головне: у нас буде час на дітей. У нас з’явиться час на рідних, як колись. Передбачаю, що час сповільниться, буде текти й тягтися, як мед. Ми будемо знову запрошувати гостей і готувати вечері. Ви відчуваєте, як швидко і невдячно ми навчилися ходити по ресторанах і дозволяти комусь готувати для нас? Економіка відпочине і провітриться. Людина знову стиснеться у своєму масштабному розпорошенні світом до власного простору. Чеські професійні алкоголіки спробують, як це: без гОспод, без вечірнього розливного пива. Може, зросте народжуваність. З’явиться час на прочитання всіх недочитаних книжок, на дороблення всіх відкладених проектів. Буде більше часу на роздуми, на вечірні «чорні годиннички», як про це співали Їржі Сухи та Їржі Шлітр.

Влада і бізнес нарешті зрозуміють переваги праці з дому. Старші люди згадають, якими були наші міста до відкриття кордонів. Ми добре усвідомимо, наскільки крихке наше суспільство. Вигадаємо собі нові форми мало- або зовсім безконтактного привітання. Покращиться наукова співпраця. Вечорами можете засісти за нові хобі, не дайте карантину витекти крізь пальці. Зникнуть проблеми з порушенням нічного спокою. А ще ми пізнаємо, що життя без вечірньої культурної програми має свою магію. Буде час, багато часу. І ми будемо вдома. Багато часу вдома. Цього життєвого досвіду нам не уникнути.

Багато хто врятується. Критики споживацтва будуть мати свою весну любові, противники великих натовпів і шуму будуть мати свої жнива. Для тих, хто скаржиться на занадто швидкий темп сучасного світу, з’явиться місяць для власного життя. Великі міста стануть сусідніми селами. «Глобальне село» стане просто селом (але з інтернетом).

Зійти з рейок у спокій

Людина має бути рада, якщо щось скидає її з рейок автоматичної рутини, а нинішні події і є масовим сходженням з рейок, сходженням до спокою. Ми заповнимо собою всю пустку, ту порожнечу, яка настане, коли змовкне муза і людський гомін, коли від життя відпаде спортивна, мистецька, суспільна, мандрівна та інші «надбудови», з якими ми так зрослися. Можливо, ми навчимося більше бути наодинці, самими собою. Можливо, ми навчимося краще споглядати, а коли ні, то в нас бодай з’явиться час на перегляд усіх фоток, накопичених за стільки років.

А потім з’явиться радість, коли все повернеться на круги своя. І знову-таки, на тлі нашої надмірної праці ми зрозуміємо сенс власного життя і зможемо повернутися до притлумленого внутрішнього голосу, котрий найбільше промовляє у погідне надвечір’я, на схилі дня.

Написано для Hospodářské noviny
Фото TISOPHOTO
thanks for@translation: Julia Stakhivska Oleh Kotsarev

 

 

Zobrazeno: 0 x