Česká centra, Czech Centres

Česká centra / Czech centres - logo

Czech In: Поезія вдома — ВІНОК СОНЕТІВ

Всі новини

Czech In: Поезія вдома — ВІНОК СОНЕТІВ

З "Вінка сонетів" Ярослава Сайферта вибрала й зачитала акторка Національного театру ім. Івана Франка в Києві Наталія Ярошенко, переклад Євгенії Кононенко.

Шановні друзі,
запускаємо новий проєкт "Czech In: Поезія вдома". Протягом карантинних днів ви можете тішитися поезією, яка завжди лікує.

Тому ми в Чкському Центрі Київ почали готувати цикл чеської поезії, яку для вас вдома на карантині зачитують українські актори, поети, письменники та інші. Бажаємо вам багато сил, і будьте з нами, щоб не сумувати.

З "Вінка сонетів" Ярослава Сайферта вибрала й зачитала акторка Національного театру ім. Івана Франка в Києві Наталія Ярошенко, переклад Євгенії Кононенко.

 


--------------------------------



Ярослав Сайферт (1901 -1986 ) — чеський поет, перекладач і журналіст, народний митець Чехословаччини, перший чеський письменник, який отримав Нобелівську премію.

------------------

ВІНОК СОНЕТІВ

Не йду я з празьких середмість.

Той хто, наляканий, тікає,

її дарів не помічає

і хліб залишений не з’їсть.

Я ж вдячний за черству скоринку,

якої ржавий ніж не брав,

й за те, що спрагло випивав

з кропильниці води краплинку.

І хусточка, яка майне,

сильніше зворушить мене,

аніж хода під прапорами.

Лиха годино ти моя!

Читаю вірші стінам я

і залишаюся з мерцями.



Я залишаюся з мерцями,

а там, на цвинтарі, весна

до поетичного рядна

пришиє спішними стібками

маленькі клаптики трави,

і виріб той мене розчулить

і нагадає про минуле

й про тих, кого забули ви.

А я згадаю навмання

поблякле вже тепер вбрання,

що в нім вони гуляли з нами…

бінокль, який блищав із лож,

і плащ, в якім, здолавши дрож,

її чекав я біля брами.



Її чекаю біля брами.

Зима минула. Навесні

вже Прага в іншому вбранні,

розшитім білими вітрами.

Вже квітень. Сонечко ясне

святкує з нами іменини.

Із гілочкою розмарину

де ти чекатимеш мене?

Над площею подзвіння лине,

я мірю: рукавичку скине

рука й на потиск відповість…

Годинник б’є щопівгодини,

а я чекаю біля Тину,

мов під дверима впертий гість.



Мов під дверима впертий гість,

сумирно, віддано чекаю,

але ніхто не відчиняє,

аж під дощем здолає млість.

Тим часом вітер звіє з литок

легкі форбітки чарівні,

і зашаріються вогні

у тьмяних вікнах кармеліток.

Сирени, годі, не кричіть!

Хай говірна труба мовчить!

Щоночі Прага не всипує.

Невже красі її будов

загрожує загибель знов,

і пугач лихо пророкує?

 

 

Zobrazeno: 0 x