Česká centra, Czech Centres

Česká centra / Czech centres - logo

Конкурс імені Зузанни Рот-2017

Всі новини

Конкурс імені Зузанни Рот-2017

Конкурс імені Зузанни Рот, організований за ініціативою мережі Чеських культурних центрів та Чеського літературного центру, вже вчетверте оголосив результати змагання за найкращий переклад з чеської мови.

Вперше конкурс було проведено 2013 року з нагоди 100-ї річниці від дня народження Богуміла Грабала. Конкурсанти працюють над перекладом уривку сучасної прози молодого чеського автора.  Якість роботи оцінює відбіркова комісія. Від кожної країни обирається один учасник. Метою конкурсу є підтримка перекладачів-початківців з чеської мови на інші іноземні мови та презентація чеської літератури в світі.

 

         Цього року найбільше учасників було з Польщі та України: зі 100 охочих із 12 країн віком до 40 років перемогу здобуло 9 перекладачів. Переможцями стали: Цветеліна Стойлова з Болгарії, Джулія Палеарі з Італії, Шіно Кубота з Японії, Пак Кйонг-мі з Південної Кореї, Дора Вересс з Угорщини, Анна Машланка з Польщі, Маша Пйешчіч із Сербії, Вікторія Дегтяренко з України та Джулія Саттон-Меттокс з Великої Британії. Цього року молоді богемістки, студентки чеської мови й літератури, перекладачі-початківці виконали найкращий переклад уривку роману Б’янки Беллової «Озеро» (Jezero), «Чеської книги року» від щорічної книжкової премії Магнезія Літера (Magnesia Literа), відзначеного також Премією Європейського Союзу з літератури, та в середині липня поїдуть на традиційний Богемістичний семінар до Чеських Будєйовіц. Але спочатку Мережа Чеських центрів та Чеський літературний центр підготують зустріч  дев’яти переможниць Конкурсу імені Зузанни Рот і одноденний семінар у стінах Галереї Мережі чеських центрів, який очолять перекладачка Бланка Старкова та письменник і редактор «Озера» Ян Нємец.

 

         У Болгарії та Польщі, між іншим, відбулися майстер-класи з перекладу за участі всіх запрошених місцевих конкурсантів. На варшавську зустріч приїхала і сама авторка конкурсного тексту, роману «Озеро», Б’янка Беллова, яка поділилася з Чеським літературним центром своїми враженнями.

«Я радію усім перекладам «Озера»: інтерв’ю з Б’янкою Белловою

Ти взяла участь у семінарі з молодими адептами перекладу з чеської польською мовою,  які змагалися за перемогу в конкурсі імені Зузанни Рот на найкращий переклад зразку твору сучасного чеського автора. Цього року ним став твій роман «Озеро». То яке твоє враження від конкурсу, семінару та самих перекладачів?

Особисто мене приємно здивувало те, що від Польщі в конкурсі взяло участь стільки молодих перекладачів (віком приблизно 25-30 років), більшість із яких приїхала у свій вільний час до Варшави, для того щоб узяти участь у перекладацькому семінарі. Його організатором була Юлія Рожевіч із видавництва «Афера» (Afera), яке придбало права на переклад мого «Озера». Для більшості богемістів це один із тих небагатьох способів пробитися на доволі немилосердному перекладацькому ринку.

 

Про що з тобою найбільше радилися слухачі, що було головною темою для обговорення: найрізноманітніші форми діалекту, фразеологія, специфічні звороти?

Професійні моменти перекладачі з’ясовували, зокрема, з тими, хто очолював семінар. Мені ставили швидше традиційні читацькі запитання – наприклад, як я працювала над образом головного персонажа або якою, на мою думку, є життєва позиція стражденних мешканців поблизу Аральського моря.

 

Сьогодні, у зв’язку з великою кількістю нагород, які отримало «Озеро», з’являється низка перекладів цього роману різними мовами. Який для тебе найважливіший? Чи підтримуєш ти зв’язок зі своїми постійними та новими перекладачами?

Зараз я здебільшого підписую угоди, і якщо котрийсь із богемістів уже розпочав свою роботу над перекладом, то мені про це поки що нічого не відомо. Я радію всім перекладам. Польському, бо він був першим, арабському та албанському, через їхню екзотичність, французькому, адже це той ринок, до якого так важко потрапити, болгарському, оскільки це моя друга рідна мова, італійському, бо це мова мого серця, німецькому, через великі видавництва і досить вагомий ринок. Не хочу здатися нескромною, але мої особисті амбіції вгамуються лише тоді, коли «Озеро» вийде англійською мовою. У Британії вже щось вимальовується, але потрібен час, і головне не зурочити.

 

Завжди важливо, у якому видавництві вийде друком переклад, аби він мав шанс потрапити до рук читачів та зацікавити їх. Це залежить від того, як саме твір пропагується, як здійснюється фінансова підтримка, яку базу мають переклади з оригінальної мови в конкретній країні, наскільки добре розбудована тамтешня читацька аудиторія, чи вона сприймає перекладені твори з центральної Європи,  на що реагує і тому подібне. Як ти гадаєш, чи можливо забезпечити чеських авторів усім цим із Чехії ?  Наскільки пасивну чи активну роль тут може відігравати сам втор?

 

Запитай мене про це за рік, поки що у мене немає досвіду. Я була неймовірно щаслива, коли отримала Премію Європейського Союзу з літератури, що передбачає для видавництва, яке підпише договір про передачу авторських прав на книгу переможця, автоматичне право на отримання підтримки (з фондів ЄС). На мою думку, успіх книги закордоном залежить від багатьох факторів. Минулого року Марек Шінделка підкорив серця нідерландських критиків та читачів, поїхавши туди у маленьке турне. Підготував його за співпраці з місцевими видавництвами та книгарнями Едгар де Бруін (агент Шінделки), який не боїться на це витрачати всю свою енергію.  Але, звісно, для цього він повинен тримати в руках хороший текст – це проста основа і, мабуть, те найголовніше, що може зробити автор для своєї книги. (Звісно, книжковим ринком у темпі вальсу можна рухатися і з посередньою книгою, але з величезним бюджетом на рекламу, свідками чого ми стаємо доволі часто.)

 

Одна моя знайома англійка, яка працює у видавництві, говорить, що перекладна література на британському ринку продається, немов щось підозріле з кунсткамери – в основному видавництва пропонують її кільком своїм дивакуватим та ексцентричним читачам. Чи має тоді взагалі сенс така присутність автора на літературному ринку? Можливо й так, він щось отримає за права на переклад, місцевий Чеський культурний центр організує читання, куди прийде п’ятеро читачів, і автор вирушить у турне. Та до звичайного закордонного читача ця книга взагалі не потрапить, ніхто не пише на неї рецензій, ніхто про неї не говорить.

 

Мені здається, що вдала пропаганда нехай і єдиного якісного твору за рік, але у великому видавництві однією великою мовою була б успішнішою як для самого автора, так і для видавця, а тим більше і для всієї чеської літератури. Той вакуум, який би утворився від щедрої підтримки такої книги, затягнув би до себе й інші якісні чеські твори, згенерувавши експансію і до менших мов. Та я всього лише трішки обізнаний аматор.

 

Знаряддя центральноєвропейські, але проблеми універсальні: опитування переможниць Конкурсу перекладачів імені Зузанни Рот

  1. Як Ви почали перекладати з чеської мови? Що Вас до чеської літератури привело?
  2. Чи плануєте Ви займатися перекладами з чеської у майбутньому? Хотіли би присвятити себе сучасній чеській літературі, чи Вас більше цікавить чеський «літературний канон», класичні твори?
  3. Як Ви вважаєте, у чому полягає специфіка чеської літератури (не лише з перекладацького аспекту)?
  4. Як, на Вашу думку, можна привернути увагу до чеської літератури саме у Вашій країні? Чи відбуваються у Вас якісь цікаві проекти богемістів, видавництв чи культурних центрів для пропаганди чеської літератури?
  5. Як Ви гадаєте, чи існує «центральноєвропейська література»?

Вікторія Дегтяренко

1. Навіть не знаю, як так сталося… Мені завжди подобалося читати, і коли я почала вивчати чеську літературу в університеті, то була приємно здивована, адже у вас доволі якісні літературні твори! Я хотіла їх побачити і в наших книгарнях. Чому взагалі почала вивчати чеську мову? Та, мабуть, тому, що люблю мови і хочу знати їх більше. Чеська мова була для мене чимось екзотичним, це не англійська, і не кожен її знає. Мова відкриває душу; я ж хотіла зрозуміти, якою є та чеська душа.

2. Звісно! В майбутньому мені б хотілося не лише перекладати, але, можливо, й ілюструвати. Мені подобається перекладати, це щось на зразок виклику: «Чи я зможу? Так, а давай!». Хочу присвятити себе швидше сучасній чеській літературі, тому що так я можу бачити, як розвивається чеська мова, зрештою, як вона «живе». Деякі нові цікаві словечка і справді зачаровують.

3. Є доволі іронічною. Іронія, гротеск, подеколи містифікація та особливий гумор – часті «гості» на сторінках чеських книжок. Саме те, що мені так подобається!

4. Більше перекладати! Справді, я зовсім не жартую. Адже інколи український читач навіть не здогадується про існування якісної чеської літератури. Та і як би він про неї дізнався, якщо не знає чеську мову? Мені приємно, що у нас в Україні є Чеський культурний центр. Дякуючи йому, кожен може познайомитися з чеською культурою. Більше того, щороку в нас відбувається  фестиваль «Книжковий Арсенал» де поряд із іншими закордонними авторами зазвичай представлені і чеські. 

 

Джулія Саттон-Меттокс, Велика Британія

  1.   Я почала вивчати чеську мову 2005 року, тоді, коли навчалася на першому курсі Бристольського університету. Це сталося, власне, випадково. До Бристолю я поїхала через свою бакалаврську роботу з російської мови, і відразу ж першого дня мені запропонували «трішки спробувати» чеську мову. Те «трішки» врешті розтягнулося на три роки. Я навіть обрала частиною своєї бакалаврської програми курси зі спеціальності «чеська історія та література». Два роки тому я повернулась до Бристолю і розпочала дипломну роботу на тему «Медицина в міжвоєнній чеській та російській літературі і фільмі». Переклад завжди був моєю найулюбленішою частиною процесу вивчення мови, а тому я зраділа можливості заглибитися у більший та «м’ясистіший» текст разом із романом Б’янки Беллової. Це був шанс зосередитись на тонких нюансах чеської мови, зокрема на її граматиці та розмовному стилі. Переклад сюжету, чужих фраз та зворотів вимагає від перекладача використання власної мови. Я насолоджувалася тим, що змушувала англійську мову працювати для мене так, як би вона ніколи для мене не працювала, якби я використовувала її у власних текстах. 
  2.    Кожною хвилиною перекладу тексту Беллової я насолоджувалася сповна, і тому дійсно сподіваюся, що в майбутньому матиму змогу присвятити себе перекладу літератури. На сьогодні я не зовсім упевнена, чи хочу працювати з сучасною чеською літературою, а чи з літературою початку ХХ століття, яка є ядром моєї магістерської програми. В ідеальному світі часу би вистачало на все. Відчуваю, що на сучасному англійському ринку для перекладної літератури є багато простору, і було би дуже приємно бачити, як чеські автори займають його більшу частину. 
  3.  Найтяжчим для мене при роботі над «Озером» був переклад діалекту дідуся та бабусі Намі до англійської мови так, аби не наділити їх якоюсь конкретною британською ідентичністю. Багато часу я також потратила на знайомство з рецептами приготування бурека, для того, щоб з’ясувати, як перекласти сцену з бабусею та її подругою на кухні. Можливо, мені варто  один приготувати!  
  4.  Чеську культуру в Об’єднаному королівстві відмінно пропагують CzechLit та Чеський культурний центр у Лондоні. А за підтримки Arts and Humanities Research Council було організовано доволі цікавий дослідницький проект у Бристолі, Кардіффі та університетському коледжі Лондона, який був присвячений перекладам літератур малих європейських країн. Проект включав чеську та словацьку літератури. Також я взяла участь у декількох відмінних презентаціях нових перекладів з чеської за останні декілька років: Burying the Season (Na krásné modré Dřevnici) Антоніна Баяї (видавн. Jantar в перекладі Девіда Шорта) або Midway Upon the Journey of our Life (Kde život náš je v půli se svou poutí) Йозефа Єдлічки (видавн. Karolinum в перекладі Алекса Цакера). Подібно до мережі Waterstones, низка менших самостійних книгарень у Великій Британії підтримує перекладну літературу та малі видавництва. Корисно було б також спробувати ввести такі книги до локальних незалежних книгарень, які мають регулярні програми, де відбувається «посвята» нових книг. Якби ми мали сталу клієнтську базу та mailing list спеціально для таких подій, це би могло привернути більше місцевих людей, а не публіку, що складається з «фахівців». 
  5.    Багато авторів звикли працювати з тим, що добре знають. Здебільшого це зумовлює вибір конкретного середовища, сюжету або ж історії, пов’язаної з ними. Разом із цим мені здається, що  письменники, гуртуючись чи то на основі національних, чи то мовних кордонів, обмежують себе. Я завжди із задоволенням читала літературу з різних куточків світу (за що вдячна безмежній кількості перекладачів, які зробили її доступною). Мене досі дивує те, як багато у нас спільного, не зважаючи на різний історичний чи політичний контекст, різні мови або зв’язок із різною літературною або ж філософською спадщиною. Можна сказати, що маємо центральноєвропейські «знаряддя», але з універсальною проблематикою. 

Джулія Палеарі, Італія

  1. Я вивчала богемістику в Італії, у Венеції, де мала змогу знайомитись із чеською культурою та світом літератури. Цікавість до перекладу з чеської мови була зумовлена, зокрема, бажанням наблизити до іноземних (а саме італійським) читачів культуру літератури, про яку закордоном мало відомо.
  2. Звісно, в майбутньому я би хотіла продовжувати перекладати з чеської мови. Зокрема хотіла би присвятити себе сучасним чеським творам та авторам, які в Італії майже невідомі. Припускаю, що це би могло зацікавити широку громадськість: наймолодші та вже старші читачі не мали б долати мовний бар’єр та могли б заглибитися в читання.
  3. Припускаю, що література кожної країни має як спільні «європейські» риси, так і інші специфічні елементи, які типові для кожного конкертного літературного та культурного середовища. Щодо ситуації з чеською літературою, то тут я маю відчуття, що їй, звісно, притаманні певні «центральноєвропейські» риси, але на саму тематику, опрацьовану в сучасній літературі, на мою думку, дуже вплинули нещодавні історичні події. Саме тому їй притаманний такий специфічний тон, відмінний від будь-якого іншого літературного контексту.
  4.    Я вважаю, що увагу італійських читачів чеська культура могла би привернути перекладами чеських літературних текстів та організацією інших культурних заходів. На жаль, у нас про чеську літературу майже нічого невідомо (зокрема, сучасну, чого не можна сказати про її найбільш прославлених авторів). Тому потрібно поширити знання про чеську літературу та чеські твори (і не лише літературні) серед широкої громадськості. Головну роль у цьому плані відіграє Чеський культурний центр у Мілані, богемісти та кафедри богемістики в університетах. Дійсно, сьогодні відбувається багато заходів, які наближають до нас чеську культуру, але я сподіваюся, що в майбутньому їх буде ще більше, і обидві культури будуть краще пізнавати одна одну.

Маша Пйешчіч, Сербія

  1. Це сталось випадково. Спочатку я хотіла бути педагогом, але в університеті зрозуміла, що мені це не подобається. Після свого короткого візиту до Праги, де я закохалася в чеську мову та празьку атмосферу, отримала подарунок: «Смішні любові» (Směšné lásky) Мілана Кундери, і з цього все почалося. Зараз я вже третій рік вивчаю богемістику в Белграді, і Конкурс імені Зузанни Рот був для мене, вважай, першим перекладацьким досвідом.
  2. Зважаючи на те, що я студентка і все ще маю багато чого навчитися, думаю, що спочатку маю вдосконалити свою чеську мову, а вже потім присвячу себе перекладам. Я люблю класику, але мушу зізнатися, що мені більше подобається сучасна література. Хотіла би присвятити себе новим авторам, про яких у Сербії ще ніхто не знає, але які одного разу будуть належати до тих великих.

Дора Вересс, Угорщина

  1. Спочатку я вивчала германістику та русистику в Будапешті, література та іноземні мови мені завжди подобалися. Вивчати чеську мову та більше цікавитися чеською культурою я почала тоді, коли познайомилася зі своїм чеським нареченим. Мені пощастило, оскільки в університеті Німеччини я мала можливість прослухати курси чеської мови, а з допомогою чеської лекторки спробувати і переклад. Крім того, я була на літніх курсах в Оломоуці та Чеських Будейовіцех. До цього у мене був досвід перекладу, зокрема з німецької мови угорською, але перекладати з чеської мені теж подобається. Саме тому я взяла участь у Конкурсі перекладачів імені Зузанни Рот.
  2. Стати професійним перекладачем – це одна з моїх мрій, але я знаю, як це важко, і що багато заробити на цьому теж не вдасться. Можливо, мені пощастить із цим хоча б частково. Мене цікавить здебільшого сучасна чеська література, оскільки, на мою думку, велика частина чеського літературного канону вже перекладена угорською мовою. Також маю цікавість до чеської літератури для дітей.
  3. На думку угорців, чеським авторам притаманне специфічне почуття гумору, який відомий їм з чеських фільмів. Наприклад, Їржі Мензел доволі популярний у нас. Ті сучасні, відомі мені чеські літературні твори, здебільшого похмурі, тому, можливо, для сучасної генерації письменників це і не дуже типово.
  4. Останніми роками я помічаю позитивні тенденції. Чеський культурний центр у Будапешті проводить різні заходи, які зосереджують увагу на чеській культурі (наприклад, перекладацькі семінари, семінари з фільму і тп.). Цього року чеська література була добре представлена на книжковому фестивалі в Будапешті, оскільки Чехія там була одним із головних гостей. Протягом програми молоді перекладачі могли презентувати свої ідеї видавництвам. Окрім цього, влітку також відбувається семінар для перекладачів белетристики. На жаль, в університетах Угорщини недостатньо можливостей для вивчення чеської мови.
  5. Так, але дати їй дефініцію нелегко. На мою думку, це пов’язано зі спільним минулим, через яке автори пишуть на ту ж або подібну тематику. Наприклад, до теми життя за соціалізму звертаються письменники в Чехії, Німеччині, Угорщині та інших країнах. Це нас об’єднує.

Шіно Кубота, Японія

  1. Розпочала я перекладами статей із чеських газет або ж новин із журналів, оскільки тоді мій інтерес більше стосувався розуміння чеського суспільства та його проблем. Потім я спробувала переклад короткого уривку з чеської прози в рамках навчання на кафедрі, і спосіб пошуку найбільш вдалих японських відповідників до чеських слів та відображення специфічної фразеології мене відразу ж до себе привабив.
  2. Наразі у мене немає конкретного плану, але в майбутньому я б хотіла присвятити себе перекладу з чеської мови. Сучасна чеська література мене приваблює більше, аніж чеська класика. З-поміж сучасних творів найбільше цікавить sci-fi, науково-фантастичний жанр. Не лише через те, що з задоволенням читаю sci-fi, але й тому, що переклад sci-fi  зміг би збагатити мій словниковий запас із тієї сфери, де я не надто обізнана.

4.  Нещодавно було опубліковано японський переклад прози «Обіцянка» (Slib) Їржі Кратохвіла. Переклав її відомий японський богеміст і, можна сказати, переклад став доволі успішним. На мою думку, це частково завдячує вихідному тексту: «Це захоплюючий чеський нуар!». У японців уявлення про чеську культуру як про щось, що породжує відчуття чогось магічного, гротескного, абсурдного і т. п. Про це свідчить, наприклад, велика популярність письма Яна Шванкмаєра. Однак це лишень один вимір із-поміж багатьох інших поглядів на чеську культуру. У нашій країні чеська література могла  б отримати більше уваги, якби успішно поєдналася з нашим зовнішнім образом та нашим уявленням про чеську культуру.

Аня Машланка, Польща

  1. Моєю найбільшою літературною любов’ю є Богуміл Грабал. Коли я почала читати його книги, то була настільки захоплена ними, що подумала про те, аби якось прочитати їх чеською. І тому я почала вивчати чеську мову, більше читала про чеську культуру, знайомилася з іншими чеськими авторами і врешті сама почала перекладати.
  2. Я знаю, що маю ще багато навчитися та старанно працювати, перш ніж стану гарним перекладачем, але так, я б хотіла присвятити себе перекладам у майбутньому. Спочатку точно перекладатиму сучасну літературу, оскільки я знаю сучасну мову, і тому для мене це легшеЗгодом я б із задоволенням спробувала перекласти старші твори, оскільки мені дуже подобається класична чеська література.
  3. Для мене особисто дуже важливим є те, що чеські письменники пишуть просто про життя – і роблять це так, що ми їм віримо. Спокійно, без надмірних жестів та трагедій, стримано. І вміють чудово розповідати. У часи, коли маємо так багато сенсаційних праць про великих людей та великі речі або ж праць експериментальних, які ніхто не розуміє, це ковток свіжого повітря.
  4. На мою думку, сьогодні в Польщі ми маємо доволі багато подій, пов’язаних із чеською культурою та літературою, і цікавість читачів також доволі велика. За останні декілька років з’явилося декілька видавництв, які спеціалізуються на чеських авторах. Дякуючи цьому, багато чеських творів перекладається польською мовою, і поляки все більше й більше знайомляться з чеською літературою. Маємо також і Чеський культурний центр у Варшаві, який організовує різні зустрічі, вистави та проекти. Тому я вважаю, що ситуація є доволі хорошою, і нам не потрібно ламати голову над тим, щоб щось покращити.
  5. Так, саме через те, що у ХХ столітті ми мали подібний досвід, на мою думку, середьоєвропейська література існує на тематичному рівні та на рівні підходу до відповідних явищ. Сьогодні це чим далі, тим більше змінюється. Молоді автори вже не пам’ятають тоталітаризм, їм притаманна власна тематика, і так з’являються доволі різні твори. Ми вже не такі ізольовані, нам більше притаманний космополітичний підхід. Ми надихаємося світовою літературою. Сьогодні «середньоєвропейська література існує, але чи буде вона існувати за двадцять чи то тридцять років, я не впевнена.   

Цветеліна Стойлова, Болгарія

  1. Я вивчаю слов’янську філологію в Софійському університеті. Літературу я завжди дуже любила і на практиці присвятила себе перекладам.
  2. Я з задоволенням перекладаю і чеською мовою вже більш-менш володію, тому сподіваюся, що і в майбутньому буду рухатися в цьому ж напрямку. Чеська література чудова, не зважаючи на те, сучасні це твори чи класичні. Відмінність полягає лише в тому, що при перекладі літературного канону на нас покладається більша відповідальність. Не кожному це під силу, лише досвідченим фахівцям.

4.    Чеський культурний центр у Софії завжди організовує для нових перекладів із чеської болгарською мовою літературні «хрестини». Так люди можуть дізнатися, які новинки виходять друком. Організатори також запрошують і самих авторів, тож любителі чеської літератури можуть познайомитися з ними особисто. Перекладачі також розповідають про найважчі та найулюбленіші частини книги.

Пак Кйонг-мі, Південна Корея

1. Чеську мову вивчаю в рамках своєї спеціальності в університеті. Чеська мова мене дуже цікавить, а тому я намагаюся читати різні тексти чеською. Одночасно з тим, як я почала вивчати чеську мову, у мене прокинулася цікавість до чеської літератури. Я читала романи Мілана Кундери та Карела Чапека – звісно, корейською. Я мріяла про те, як зможу прочитати їх чеською. Минулого року я також узяла участь у перекладацькому конкурсі, і тоді моя цікавість до чеської літератури зросла. Перекладати було важко. І хоча я розуміла текст, але зрозуміти його обсяг мені не вдавалося. На мою думку, це інший культурний контекст. Мені б хотілося зрозуміти чеську культуру як мовну, так і літературну. 

2. Звісно це було б дуже добре, якби я стала перекладачем з чеської мови. Але я не знаю точно, чи можу присвятити себе перекладам чеської літератури. Переклала я поки що мало, і мені потрібен час для того, щоб тексти зрозуміти. Але, звісно, я буду намагатися читати чеські книги для того, щоб покращити свої мовні вміння.

3. Я поки що не маю глибокого розуміння авторської ідеї в літературних текстах. Тому ще не можу сказати, у чому полягає специфіка чеської літератури. Але якщо говорити про сексуальне та вульгарне, то ці речі, на мою думку, в чеській літературі описані значно краще – в порівнянні з корейською.   Низці чеських романів також притаманна історична тематика.

4. Сьогодні корейці дуже цікавляться Чехією, а також багато туристів відвідує Прагу. На мою думку, буде чудово, якщо поєднаються відомі чеські романи і туризм. Скажімо, подорожі за мотивами чеських історій..

5. Я ще не прочитала стільки книг, тому не знаю точно. Але літературі центральної Європи, напевно, притаманна важка та історична тематика.

 

 

Zobrazeno: 0 x